Відповідь від МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІІ УКРАІНИ

09.09.2009

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІІ УКРАІНИ

Україна, 01001, м. Київ вул. Городецького, 13

11.3/9-Л133440.09/04-70 від 23.07.2009 р.

КО 20280 від 24.07.2009 р

Щодо пропозицій стосовно доповнення
законодавства України про охорону дитинства

Міністерство юстиції розглянуло ваше колективне звернення від 30 червня 2009 року за результатами І Міжнародної науково-практичної конференції «Традиційна сім’я: неоголошена війна на знищення» з пропозиціями стосовно доповнення законодавства України про охорону дитинства та колективне звернення, що надійшло до Міністерства юстиції із Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини листом від 23 липня 2009 р. № 11.3/9-Л133440.09/04-70 і, в межах компетенції, повідомляє таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Міністерство юстиції України діє відповідно до Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 року № 1577.

Міністерство юстиції, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розробляє за дорученням Кабінету Міністрів України та з власної ініціативи проекти законів та інших нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини, відносин між громадянином і державною владою, конституційного устрою, повноважень і взаємовідносин органів державної влади, судоустрою та судочинства, цивільного і кримінального законодавства, або разом з іншими органами виконавчої влади бере участь у їх підготовці.

У зв’язку з цим, Міністерство юстиції, в межах компетенції, повідомляє.

Щодо неприпустимості включення в компоненти шкільної програми будь-яких елементів, 4о мають відношення до сексуальної осві ти: виключення предмету „Валеологія», скорочення в програмі „Основ безпекижиттєдіяльності » розділі в, пргiсвячених сексуальні гї освіті дітей, не
допущення проведення тренінгових занять на цю тему; обов’жкової наявності
складової морального виховання в системі середньої освіти па основі
Православ’я як державної релігії,
зазначаємо наступне.

Частиною другою статті 20 Закону України «Про охорону дитинства»
встановлено, що розробка навчальних програм, що застосовуються в
навчальних закладах, повинна базуватися на найкращих здобутках людства у
сфері культури, засадах моралі та добра, національних духовних традиціях.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України „Про загальну
середню освіту» базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних
закладів (далі — Базовий навчальний план) визначає структуру та зміст
загальної середньої освіти через інваріантну і варіативну складові, які
встановлюють погодинне та змістове співвідношення між освітніми галузями
(циклами навчальних предметів), граничне допустиме навчальне
навантаження учнів та загальнорічну кількість навчальних годин. Інваріантна
складова змісту загальної середньої освіти формується на державному рівні,
є єдиною для всіх закладів загальної середньої освіти, визначається через
освітні галузі Базового навчального плану. Варіативна складова змісту
загальної середньої освіти формується загальноосвітнім навчальним
закладом з урахуванням особливостей регіону та індивідуальних освітніх
запитів учнів (вихованців). Базовий навчальний план для загальноосвітніх
навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Абзацом п’ятим частини третьої статті 15 цього Закону передбачено, що
запровадження експериментальних робочих навчальних планів, нових
освітніх програм, педагогічних новацій і технологій можливе лише за
рішенням Міністерства освіти України.

Одночасно зазначаємо, що Міністерство освіти і науки є головним
органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення
реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної,
інновац1 йної діяльності та інтелектуальної власності, яке узагальнює
практику застосування законодавства з питань, що належать до його
компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення законодавства та в
установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України
(.,ідповідно до Положення про нього, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 19 грудня 2006 року № 1757.)

Щодо недопущення прийняплпя проекту Закону «Про Загальнодержавну
програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права
дшпгигi» на період до 201б року» та про віомову від прийняття системи
ювенальної юстіції в Україні,
зазначаємо, що Закон «Про Загальнодержавну
програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенц11 ООН про права
дитини» на період до 2016 року» 5 березня 2009 року прийнятий Верховною
Радою України.

У пункті 4.8. цієї Програми зазначаються завдання щодо захисту прав
дітей, які вчинили правопорушення. Останнім абзацом цього пунктупередбачається вивчення можливості створення системи ювенальної юстиції
в рамках проведення реформи судової системи з метою поліпшення
національного законодавства у сфері захисту прав дітей, удосконалення
превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню
дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи
реабілітації неповнолітніх правопорушників.

3 приводу цього слід зазначити, що Міністерством юстиції на виконання
заходів щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей,
затверджених Указом Президента України від 5 травня 2008 року № 411,
розроблено та подано на розгляд Президенту України проект Концепції
розвитку ювенальної юстиції в Україні разом з проектом Указу про 11
затвердження.

Даний проект визначає основні напрямки розвитку ювенальної юстиції в
Україні, що мають забезпечити належний захист прав і свобод дітей, зокрема
тих, які перебувають у конфлікті з законом та у справах, що зачіпають їх
права та інтереси, посилення відповідальності держави і суспільства за
процес їх ресоціалізації та перевиховання, підвищення рівня правового та
соціального захисту, зменшення рецидивної злочинності.

Також проект встановлює підґрунтя для визначення ефективних
механізмів, спрямованих на поліпшення національного законодавства у сфері
захисту прав дітей шляхом приведення його до міжнародних та європейських
стандартів, удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою
запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення
ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх
ресоціалізації та соціальної реінтеграції.

Проект Концепції було передано на розгляд Національної комісії із
зміцнення демократії та утвердження верховенства права. 9 червня 2009 року
відбулося засідання Комітету з судової реформи Національної комісії, на
якому проект було схвалено та рекомендовано Голові Національної комісії
винести його на розгляд Комісії з подальшим надісланням проекту
Президентові України для затвердження.

Реалізацію положень проекту Концепції пропонується здійснювати
протягом 2009-2014 років. Етапами реалізації Концепції визначаються заходи
нормативно-правового, організаційного, методичного, інформаційного та
кадрового забезпечення. Поряд з цим, для конкретного визначення їх змісту,
в проекті Указу Президента України передбачено завдання Кабінету
Міністрів України стосовно підготовки та затвердження плану заходів щодо
реалізації Концепції.

Щодо внесення змі и до Сімейного кодексу України з метою збереженпя
традиційних прав батьків на виховання дітей,
зазначаємо наступне.

Статті 150 та 151 Сімейного кодексу України визначають права та
обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Зокрема, частиною першою статті 151 цього Кодексу передбачено, що
батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання
дитини.

Разом з цим із зазначених питань та стосовно введення програм по
обов язковому проведенню у всіх учбових закладах, в ЗМІ і жіночих
консультаціях просві тницької роботи щодо популяризації шлюбних
стосунків, необхідності метеринства для здоров ‘я жінки, збереженя
життя ненародженої дитини із залученням психологів, духовенства,
соціальних працівників
пропонуємо звернутися до Міністерства у справах
сім’ї, молоді та спорту, яке є головним органом у системі центральних
органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з
питань сім’ї, дітей, молоді, та яке узагальнює практику застосування
законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє
пропозиції з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на
розгляд Кабінету Міністрів України (згідно з Положенням про нього,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006
року № 1573).

Щодо внесення змін до законодавства в частині прийняття заборони на
демонстраці ю по телебаченню і в інших засобах масової і нформації
продукції, яка містить в собі сцени насильства, сексу, розпусти,
ненормативну лексику, шо веде до руй нування моральних ці нностей
суспільства, а особливо дітей і молоді; встановлення відповідальності за
порушення цих норм і призначення відповідного контролюючого органу,
зазначаємо наступне.

Частиною другою статті 6 Закону України „Про телебачення і
радіомовлення» встановлено заборону використання телерадіоорганізацій,
зокрема, для необiрунтованого показу насильства; пропаганди винятковості,
зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань,
ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового
стану, соціального походження; трансляції програм або їх відеосюжетів, які
можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей
та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися; розповсюдження і реклами
порнографічних матеріалів та предметів; пропаганди наркотичних засобів,
психотропних речовин з будь-якою метою їх застосування; поширення
інформації, яка порушує законні права та інтереси фізичних і юридичних
осіб, посягає на честь і гідність особи; здійснення інших вчинків, за якими
наступає кримінальна відповідальність.

Статтею 62 цього Закону встановлено вимоги щодо захисту суспільної
моралі та забезпечення прав неповнолітніх і юнацтва при створенні,
підготовці та розповсюдженні програм та передач телерадіоорганізацій.

Відповідно до статті 71 цього Закону відповідальність за порушення
законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації,
провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб’єкти
господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів
місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову,
адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством
України.

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства
про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом
випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і
радіомовлення встановлюються Національною радою України з питань
телебачення і радіомовлення.

Рішення Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені
у судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і
радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів
перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів
державної влади.

Статтею 3 Закону України „Про друковані засоби масової інформації
(пресу) в Україні» також встановлено заборону використання друкованих
засобів масової інформації в Україні для поширення відомостей,
розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України „Про
інформацію»; закликів до захоплення влади, насильницької зміни
конституційного ладу або територіальної цілісності України; пропаганди
війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної,
релігійної ворожнечі; розповсюдження порнографії, а також з метою
вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.

Частиною першою статті 41 цього Закону встановлено, що редакції,
засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та
об’єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства
про друковані засоби масової інформації.

Щодо визначення відповідного контролюючого органу зазначаємо, що
в,’дповідно до частини першої статті 15 Закону України „Про захист
суспільної моралі» державний нагляд за додержанням вимог цього Закону та
чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї
компетенції здійснюють Міністерство культури і туризму України,
Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство юстиції України,
Міністерство освіти України, Міністерство внутрішніх справ України,
Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України,
Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національна рада
України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна
комісія України з питань захисту суспільної моралі.

Щодо формування державного замовлення ЗИЛ, телебачення на
продукці ю, яка формує духовно-моральне здоров’я молоді, виховання
цнотливості, відповідального ставлення до сімейного життя, материнства
і батькі вства
зазначаємо таке.

Абзацом другим частини першої статті 1 Закону України «Про державне
замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» встановлено,
що державне замовлення — це засіб державного регулювання економіки
шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів
товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення пріоритетних державних

потреб, розміщення державних контрактів на п поставку (закупівлю) серед
підприємств, організацій та інших суб’єктів господарської діяльності України
всіх форм власності.

Згідно з частинами другою та п’ятою статті 2 вказаного Закону з метою
організації робіт, пов’язаних з формуванням державного замовлення.,
розміщенням поставок продукції для державних потреб і контролем за їх
виконанням, Кабінет Міністрів України визначає і затверджує перелік
державних замовників, обсяги та склад державного замовлення.

Порядок формування державного замовлення та пріоритетні державні
потреби затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Координація роботи, пов’язаної з формуванням державного замовлення і
здійсненням контролю за його виконанням, покладається на спеціально
уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань координації
закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Абзацами шостим та сьомим пункту 2 Порядку формування та
розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних
потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 29 лютого 1996 року № 266 (у редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 року № 1650), зокрема,
встановлено, що створення фільмів та аудіовізуальних програм, випуск
друкованої продукції є пріоритетним напрямом формування державного
замовлення Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції
разом з міністерствами, іншими органами державної влади, установами,
організаціями,

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року
№ 918 Державний комітет телебачення та радіомовлення визначено
генеральним державним замовником на виробництво і розповсюдження теле-
та радіопрограм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2009 року № 384
«Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання
послуг для державних потреб у 2009 році» затверджено обсяги державного
замовлення на випуск друкованої продукції, а також виробництва та
розповсюдження телерадіопрограм для державних потреб у 2009 році та
перелік державних замовників.

Щодо внесення змі и до законодавства про збільиення дерлсавноі
допомоги багатодітним сім’ям як основи суспільства і держави, вживання
заходів для пі дняття їх імі джу за допомогою ЗМІ пропонусмо звернутись до
Міністерства праці та соціальної політики України, яке є головним органом у
системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації
державної політики у сфері соціального захисту населення,
загальнообов’язкового державного соціального страхування, що узагальнює
практику застосування законодавства з питань, що належать до його
компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та
вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів
України; проводить інформаційно-роз’яснювальну, консультативну роботу з питань, що входять до його компетенції (згідно з Положенням про нього,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006
року № 1543).

Щодо термінового прийняття нормативного акту про заборону на
проведення абортів державними установами охорони здоров’я,
зазначаємо,
що відповідно до статті 50 Основ законодавства України про охорону
здоров’я та частини шостої статті 281 Цивільного кодексу України операція
штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням
жінки у акредитованих закладах охорони здоров’я при вагітності строком не
більше 12 тижнів.

У випадках, встановлених законодавством, штучне переривання
вагітності може бути проведене при вагітності від дванадцяти до двадцяти
двох тижнів.

Перелік обставин, що дозволяють переривання вагітності після
дванадцяти тижнів вагітності, встановлюється законодавством.

Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання
вагітності затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від
20 липня 2006 року № 508 „Про затвердження Інструкції про порядок
проведення операції штучного переривання вагітності, форм первинної
облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення» (зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 р. за № 1155/13029).

При цьому зазначаємо, що головним (провідним) органом у системі
центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної
політики у сфері охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я, яке
узагальнює практику застосування законодавства з питань. що належать до
його компетенції, розробляє пропозиції з його удосконалення та в
установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України
(згідно з Положенням про нього, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 2 листопада 2006 р. № 1542).

Щодо термі пової заборони порносай ті в з притягненням до
відповідальності тих осіб, які розмщують такуінформацію в Інтернет, а
також для суб ‘скті1в (комп ‘ютерних клубі в), які надають доступ до
порносай ті в молоді і дітям, а також призначення контролюючого органу,
який зді й снюватиме контроль,
зазначаємо наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про охорону
дитинства» забороняється пропагування у засобах масової інформації культу
насильства і жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що
зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному благополуччю дитини.

Крім того, Міністерство транспорту та зв’язку відповідно до Положення
про нього, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6
червня 2006 року № 789, є головним (провідним) органом у системі
центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної
політики, зокрема у сфері надання послуг телекомунікацій та інформатизації.

Заступник Міністра Н.В. Богашева

 

Оставьте комментарий